Оригінал вірша, який був "написаний" на диктофон. Трішки вирізав паузи і капання води з крану на кухні. Ось так вийшло:
Що я залишу після себе?
“Туди” - нічого не візьмеш.
Як не старайся, як не пнися,
пора наступить, то - помреш.
Чи голий-босий, чи в наряді,
підеш у землю, а усі…
мо’ хто поплаче,
а хто й радий…
Та Бог із ними,
разом всі
давай подумаймо, що зможем,
з собою ми “туди” узять?
А що? Нічого?
Дай-то Боже,
Щоб кожен зміг таке прийнять.
А що залишу іншим людям?
Багатства в мене - ні, нема…
Нема нічого. Вже й не буде.
Бо, мабуть, розуму катма…
А, може, те мені й не треба,
Ох і дурний!.. Ходжу собі,
дивлюсь на землю, а то - в небо,
та і радію. А тоді
подумаю, чи й пожурюся,
махну рукою: що ж робить?
Така вже доленька: сміюся,
над тим, як склалось мені жить.
Що я залишу? Та нічого!
Нічого в світі не зробив,
Лиш сподіваюсь, що нікого
Я не зобидив і не вбив.
Залишу, мабуть, трохи віршів…
Та, Боже правий, це і все?
А, втім… яка кому різниця,
куди життя мене несе.
Я - не суджу і вас прохаю,
щоб не судили й ви мене.
Ходіть від краю і до краю,
аж поки час наш не мине.
І я не вчу, дай Бог, нікого.
Не “лізу”, як кому прожить,
А коли стану перед Богом,
Йому отвіт скажу. Одному.
Як вийшло в мене в світі жить.
15/08/2023 20:50
#вірші_zavalko_v
#надиктоване