333 лютого

Триста тридцять третє лютого дві тисячі двадцять другого року. Віків минулих гріхи спокутуєм. Тому, що втрачали свою дорогу. Тому, що вірили підступним та злодіям. Тому, що між себе не мали єдності. Рахуючи зараз баланс історії. Ми пишемо кров'ю промі́жний підсумок. Але, дай Біг, щоб ця "цифра" - остання. Щоб ми не забули, що ва́ртує нині Оте, що залишено бу́ло "на потім", Й "вони розберуться в прийде́шній днині". У наші душі і гени вріжеться Навіки цей календар прокля́тий: сьогодні вже триста тридцять третє лютого... А в інших світах зара' инша дата. 31/12/2022 #вірші_zavalko_v