Зламані крила

The speaker describes feeling pain and brokenness, unable to reach the sky or have hope. They express despair, with tears and a sense of losing faith. They feel alone, broken, and weak, crying and suffering from the impact of their circumstances. However, there is a small glimmer of hope in their soul, believing that they will survive and dreams will be reborn. They urge their friend to have faith in hope, as it gives us strength. They acknowledge that storms can break our wings, but those who hold onto hope will rise again. The message was written on December 6, 2023. Біль у спині. Крила зламані ниють, Більше у небо ніколи не зможеш… Ноги розбиті. І пил придорожній Каже: не будеш, не зможеш, не схочеш… Сльози - з безвиході. Сонце - безжально З тебе знімає останній шар шкіри. Тут і поляжеш. Ізсушений горем. І вже немає ні крапельки віри… Сам, одинокий, розбитий і кволий Плачеш і стогнеш, уражений болем. Там, вдалині, в небі купчиться щастя. Там вдалині, де ширяють щасливі, Ти пролітав, зневажаючи зливи, Грози і град. А тепер…без причастя. Десь у душі - лиш краплинка надії. «Переживе́мо!» - шепоче постійно, - «Все заживе. І відродяться мрії! Встигнеш іще записатись в покійні». Вір їй, о, друже мій! Тільки надія Силу життя нам дарує щоденно. Не знемагай. З неї родиться віра! В те, що життя в нас усе - недаремне. Бурі, що крила, буває, ламають. Нас же вкріпляють, гартують та сталять. Ті, хто надію не втратив - повстануть! Ті, хто повстали - у небо злітають! 06/12/2023 12:50 #вірші_zavalko_v